Мешканці Вишгородського району розповіли про російський полон

Джерело:

24 Тра, 11:25

69

Мешканці Вишгородського району розповіли про російський полон

Голови сільрад чотирьох селищ у Вишгородському районі Київської області повідомили про викрадення людей під час рашистської окупації.
Про це повідомляє Укрінформ.

В селищі Ясногородка (Вишгородський район) з одного будинку наприкінці березня були викрадені батько з сином. Костянтину Фаріону – 65 років, він колишній голова Ясногородської сільської ради. Пробув у полоні разом із сином близько тижня, до деокупації. Весь час з початку облоги селища вони допомагали з гуманітарною допомогою в Ясногородці. 22 березня на подвір’ї їхнього будинку з’явилися російські військові. Вони попросили всіх жінок перейти в іншу кімнату, а чоловіків – батька з сином – затримали. Весь час, поки везли до місця, тримали зі зв’язаними руками та зав’язаними очима, пересаджували в чотири машини, били головою об дверцята під час зупинок.

«Пізніше вони тягнули мене по лісу, я бився об древа, а російські солдати кричали: «Ти що, сліпий?!», хоча я був із зав’язаними очима», – пригадує Фаріон.

Він думав, що його будуть розстрілювати. Сина Костянтина вивезли в іншій автівці. Про те, що син живий, Фаріон дізнався, коли його привезли на завод «VIKNALAND» в Димері. Спілкуючись із мешканцями Вишгородського району, з’ясувалося, що саме на цьому заводі тримали частину з полонених. Приблизно, їх там перебувало близько сорока осіб одномоментно.

«Нас завели в якусь кімнату і почали бити, питаючи, де зброя. Знімали пов’язку з моїх очей – били сина, знімали пов’язку з очей сина – били мене. Так тривало тричі на день щодня, катували шокером, побили прикладом пальці, зламали ребра мені і сину, сину вибили зуби», – перераховує катування пан Костянтин.

На третій день сина чоловіка вивезли в невідомому напрямку. Фаріон зізнається: думав, що більше не побачить його.

«Приносили їсти в відрах, очі зав’язані, руки зв’язані, ложки немає – от спробуй, поїж», – розповідає Костянтин.

У камері стояла вода і бочка, імітуючи унітаз. Пізніше їм принесли підписати документи – це була згода на співпрацю з російськими військовими в подальшому. Цей документ всі підписали – боялися розстрілу в разів відмови.

Звільнили їх українські військові на початку квітня, під час деокупації Київської області. На території заводу знаходився склад боєприпасів російських військових – від час наступу збройних сил, він був підірваний.

«Наше приміщення, де сиділи люди, мало панельне перекриття, і під час бою панелі підскакували. Такий шок був: що вб’є – байдуже, головне що наші наступають», – розповідає Костянтин. Він каже, що не бачив на власні очі страт цивільних осіб, але декілька молодих хлопців, які перебували разом із ним у полоні – не повернулися.

Мешканці Вишгородського району, які перебували в полоні у російських військових, розповідали, що викрадення сина і батька в одній родині – не єдиний випадок. Щонайменше, стало відомо про чотири таких випадки. Михайло Грох – пенсіонер і мешканець селища Толокунь, пригадує, як 20 березня його з сином взяли в полон. Російські військові поставили танк навпроти його двору, всю родину вивели на вулицю, включаючи жінок. Їх пізніше відпустили, а Михайла з сином Ярославом примусово вивезли з дому.

«Руки замотали, голови – ганчірками, а потім скотчем, і туди», – показує рукою Михайло.

Їх вивезли в невідомому напрямку. Пізніше з’ясувалося, що родина Грох знаходиться на Димерському заводі з виробництва вікон. На тому ж, де тримали родину Фаріонів. Вони знаходилися там в один і той самий час. Але Михайла відпустили за декілька днів, правда – без сина. Чоловік каже, що в полоні в нього нічого особливого не питали, просто тримали в як цивільного полоненого.

Його теж примусили підписати зобов’язання: «Я обязуюсь не оказывать вредительство, типа, российскому народу и украинскому народу. И сообщать российской армии о передвижении украинских колонн и нахождении блок-постов», – цитає по пам’яті.

На ранок другого дня сина Ярослава вивели з підвалу і більше він його не бачив. Ярослав Грох воював в АТО з 2014 року. «Вранці їх вивели, там 15 чоловік було, я думав, що їх відпускають, то кажу, мовляв, Ярік, іди додому, не чекай на мене. А ні, не відпустили». Батьки досі не знають, де перебуває їхній син, останнє, що вдалося дізнатися, що Ярослава Гроха вивезли з України на територію РФ в бік Брянської області.